Олександр Коток ''Безжальна імунізація'', 2-е українське видання

Характеристики

Видавництво: ТО „Біла точка”
Рік видання: 2008
Тверда обкладинка, 568 стор.

Україномовне видання книги О. Котока.

«ЩЕПЛЕННЯ – НАЙСТРАШНІШИЙ ВБИВЦЯ ДІТЕЙ…» - ця цитата з «Безжальної імунізації», найкращим чином відображує основну ідею цієї книги, книги, котра примушує замислитися над питаннями, що стосуються кожного з нас

У книзі представлений детальний правовий аналіз (з прив'язкою до українського законодавства) вакцінації, як безпрецедентного за масштабами та порушеннями законів, медичних норм і прав людини, аналіз в цілому медичного втручання, а також інструкції та форми відмов від щеплень у школі, дитячому садку и т.п.

Уривки з книги „Безжальна імунізація”

Вакцини не перевіряються ні на канцерогенний (здатність викликати рак), ні на мутагенний (здатність викликати генетичні мутації) ефекти. У вакцини додаються високоток сичні речовини (ртуть, формальдегід, фенол, алюміній), хоча ніхто й ніколи не довів нешкідливість їхнього застосування для дітей. Правильним буде зворотне - достатня кількість досліджень довела, що ці речовини отрутні, шкідливі для організму, можуть стати причиною важких хвороб. Після майже 70 років безконтрольного використання ртуті у вакцинах, в 1999 р. у світлі нашумілого суспільного скандалу Американською академією педіатрії (ААП) було рекомендовано негайно позбутися ртуті. Через два роки таку саму рекомендацію було дано американським Інститутом здоровя (ІОМ). Крім того, у процесі виробництва вакцини постійно контамінуються (заражаються) мікробами, вірусами, грибками й найпростішими. Для деконтамінації, у свою чергу, також застосовуються токсичні речовини (антигрибкові препарати й антибіотики), так що в підсумку виходить отрутний коктейль із властивостями, які ще ніколи не вивчалися . У розділі, присвяченому поліомієліту, ми будемо говорити про вірус CV-40, яким протягом низки років систематично заражалися поліовакцини, і про вірогідний звязок щеплювальної кампанії в центральноафриканських країнах зі СНІДом.

«При кожному щепленні - введенні антигенів, минаючи зовнішні барєри, - ми закидаємо в цитадель нашого організму троянського коня, численні ворожі війська. Людина з народження не менш ніж двадцять разів піддається такому підступному нападу. При цьому вона хворіє, хоча й в ослабленій формі, захворюваннями, що були викликані введеними вірусами й бактеріями, більшістю з яких у природних умовах вона ніколи б і не заразилася. В результаті настільки виснажливої боротьби гинуть і власні клітини крові. Організм швидко зношується, розвивається дефіцит ферментів... Ось чому ряд симптомів, властивих людям похилого віку, наприклад, склероз тканин, онкологічні захворювання розвиваються рано. Вони є наслідком дефіциту антитіл і ферментів, характерного для людей похилого віку.
Схильні до постійних нападів зсередини, клітини імунної системи самі стають агресорами. Вони починають знищувати клітини власного організму й навіть призводять до розвитку імунодефіциту - СНІДу». У своїй доповіді, виголошеній у березні 1976 р. на семінарі, який фінансувався Американським товариством з вивчення раку (Атегісап Сапсег Зосіеіу), професор вірусології Роберт В. Сімпсон заявив: «Програми щеплень проти грипу, кору, свинки, поліомієліту й т.д. можуть, насправді, засівати людей РНК (рибонуклеїновою кислотою - А.К.), що формує приховані провіруси в клітинах організму. Ці приховані провіруси можуть бути молекулами, які грають роль у розвитку таких хвороб, як розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, системна червона вовчанка, хвороба Паркінсона та, можливо, рак».

Як відомо, перед виходом нових ліків на ринок вони повинні пройти чимало різних перевірок - с початку тестування в лабораторіях, потім випробування на тваринах і лише потім на людях. Якщо на будь-якому етапі виявляється прокол, то подальша розробка препарату стає неможливою. До тих пір, поки немає гарантії (можливої в межах нинішнього стану справ у науці) безпеки, препарат не стане доступним для широкого використання. Історія з талідомідом - ліками, покликаними, запобігти нудоті у вагітних, які виявилися тератогенними (стали народжуватися діти без кінцівок, виробник змушений був виплатити гігантські суми За нанесений збиток) - стала гарним уроком. Однак з вакцинами все відбувається з точністю до навпаки, хоча, здавалося б, у цьому випадку мова йде про дитину, тут потрібно набагато більше обережності.
Ніяких серйозних досліджень не потрібно для того, щоб чергова вакцина була ліцензована й стала обовязковою для застосування сотням, тисячам і мільйонам дітей Вакцини, всупереч усякому здоровому глузду й існуючим стандартам, що стосуються інших лікарських препаратів, мають «презумпцію невинності” і застосовуються, допоки не буде очевидно доведена їхня шкідливість Так нещодавно було з ротавірусною вакциною, так це відбувається з "гарячими серіями" вакцин, які без зайвого галасу вилучаються з ринку після отримання певної кількості повідомлень про смерть і каліцтва дітей, спричинені їх використанням Непоганою ілюстрацією політики подвійних стандартів може слугувати нинішня далека від завершення історія з вакциною ММR, яку батьки дітей, хворих аутизмом, обвинувачують у тому, що вона стала причиною цього важкого захворювання. Медична влада заявляє батькам, що вакцина безпечна, тому що не доведено її звязок з аутизмом, цей звязок - усього лиш гіпотеза. Однак коли виникла обґрунтована гіпотеза про те, що вірус так званого коровячого сказу, що вражає мозок тварин, може бути небезпечним і для людини, ніхто не став чекати доказів, які могли б коштувати життя й здоровя людям, вірогідно інфіковану худобу просто почали масово знищувати!

Деякі відомості про токсикологію речовин, що входять до складу вакцин.

Формальдегід

Формальдегід (у своїй рідкій формі названий формаліном), за допомогою якого здійснюється хімічна інактивація вірусів і блктерій, що використовуються у вакцинах, є відомим канцерогеном (речовиною, що викликне рак). Використовується в сільському господарстві в якості герміціду й фунгіциду, а також як інсектицид. Проникнення формальдегіду в травний тракт викликає симптоми важкого отруєння - сильні болі в животі, блювоту кровю, появу білка й крові в сечі, ураження нирок, результатом чого стає припинення виділення сечі, гіцидоз, запаморочення, а інколи й смерті. Те, що формальдегід неспроможний виконувати покладені на нього функції інактивації, зясувалося ще в 1950-х рр, коли чимало людей постраждало від вакцини Солка (див. розділ про поліомієліт).
У суспензії, що являє собою вакцина, віруси частково злипаються й покриваються білковим "сміттям", міцність якого формалін у звичайній своїй концентрації тільки підвищує. Потрапляючи в організм, білкова оболонка руйнується ферментами, і віруси виходять на волю, починають розмножуватися в тілі щепленого й призводять до хвороб і навіть до смерті Ніякого вирішення цієї проблеми з тих пір знайдено не було. Застосування формальдегіду (формаліну) у світлі його неефективності в інактивації інфекційних агентів та його прекрасно задокументованої здатності викликати отруєння організму, не має ніякого виправдання і лише відображає небажання виробників вакцин розробляти нові технології, коли держава, навязуючи їхню продукцію, гарантує їм набагато вищі прибутки. Досліджень, які демонструють безпеку наявності формальдегіду в складі вакцин, не існує.

Фенол

Високотоксична речовина, яку отримують з камяновугільного дьогтю здатна викликати шок, слабість, конвульсії, ураження нирок, серцеву недостатність, смерть. Фенол є відомою протоплазматичною отрутою, вона токсична для всіх без винятку клітин організму. Він придушує фагоцитоз і, відповідно, первинну імунну реакцію. Таким чином, вакцини, що містять фенол, насправді не підсилюють, а послаблюють імунітет, причому найважливішу його ланку - клітинну. Фенол міститься також у препараті проби Манту, яка щорічно проводиться в російських школах. Вакцини, з одного боку, " вливають" в організм патогени, а з іншого боку - своїми токсичними складовими позбавляють його можливості проти них боротися. Дослідження, які могли б продемонструвати безпеку введення фенолу й безпеку його акумуляції в дитячому організмі, ніколи не проводилися.

Алюміній

Солі алюмінію застосовуються у вакцинах у якості адювантів (речовин, що підсилюють і продовжують імунну відповідь на введення антигенів). Вважається, що саме наявність солей алюмінію відповідає за розвиток 5-10% місцевих реакцій на введення вакцин, а підшкірні вузлики, що залишаються понад шість тижнів, у місці інєкції вказують на розвиток сенсибілізації до алюмінію. При цьому підшкірні вузлики й сильна сверблячка можуть тривати роками, фактично перетворюючи дитину в хронічно хворого. Відкладення алюмінію й сенсибілізація до нього може стати причиною системних реакцій, наприклад, хронічних міалай, що важко піддаються лікуванню й потенційно повязані з розсіяним склерозом.
Останні дослідження звязують так званий синдром війни в Перській затоці -важке захворювання, що розвилося в багатьох солдатів сил коаліції, які приймали участь у війні 1991 р., - із численними утримуючими солі алюмінію щепленнями, які отримали військовослужбовці перед початком кампанії. Досвід показує, що тривалий контакт солей алюмінію з тканиною мозку приводить до неможливості навчання й деменції, що було продемонстровано в експериментах на тваринах. При цьому було продемонстровано й те, що алюміній, який вводиться з вакцинами, проникає в мозок і щонайменше тимчасово залишається там. Алюміній був виявлений у мозку померлих від хвороби Альцгеймера. Ніхто й ніколи не вивчав безпеку введення солей алюмінію в складі вакцин.

Ртуть

Одна з найтоксичніших з існуючих у світі хімічних речовин. Використовується у вакцинах і сироватках як консервант (тобто покликаний захищати біологічні препарати від забруднення мікроорганізмами), знаходиться в складі складних солей (мертіолята - у Росії, тіомерсала - у західних країнах). Особливо токсичною е ртуть для тканин мозку, нирок і печінки. Докладніше про ртуть див. розділ даної книги про коклюш і кір.

Відома чимала кількість історій, коли діти ставали жертвами дифтерійних щеплень.Ось лише деякі.

У Бундаберзі (Австралія) 27 січня 1928 р. 8 дітей отримали другу дозу дифтерійного щеплення, а 13- першу. У той самий день або наступного дня важко занедужали 18 з них; 11 померли 28 січня, а один - 29-го. Троє з загиблих були синами однієї матері - в один день через щеплення вона втратила всіх своїх, до того здорових і веселих, дітей! Дві померлі дівчинки також були з однієї родини; їхній брат важко занедужав, але залишився живий. У Ташкенті в 1926 р. 14 дітей "помилково" отримали токсин замість анатоксину. 8 померли тйєї ж ночі, 4 пізніше від поліневриту. Лікування антитоксином виявилося марним. У Меделіні (Колумбія) 48 дітей з позитивною реакцією Шика отримали щеплення у дитячому центрі Лас Салас Кунас у жовтні 1930 р., 16 з них померли. У провінціях Ровиго і Венеція (Італія), як повідомлялося, "кілька сотень" дітей отримали щеплення у квітні 1933р. Близіко 30 померли. У Кіото (Японія) 4 і 5 листопада 1948 р. 15561 дитина віком від кількох місяців до 13 років отримали другу дозу антидифтерійної вакцини. У підсумку 606 дітей занедужало, 9 померли у наступні кільрка днів і ще 59 - пізніше. 80% хворих і 90% померлих були молодші за два роки.

Зрозуміло, завжди, коли це було можливо, медики намагалися приховувати такі факти від широкої публіки - боячись розплати за результати своєї "профілактики" і не бажаючи дискредитувати щеплення. Хоча лікар Дж. К. Марлін з лондонського госпіталю Гаю повідомив своє керівництво про 80 випадків (це лише в одному госпіталі, читачі!) паралічу, що виник у дітей після щеплення комбінованою вакциною проти дифтерії та коклюшу, лікарі вирішили цю інформацію "притримати", розуміючи, наскільки вона ускладнить проведення кампанії проти дифтерії, під безглуздим приводом необхідності... простежити за відновленням здоровя жертв щеплень. Параліч у деяких дітей пройшов протягом року, а деякі так і залишилися паралізованими.